Ж. Бізе симфонія # 1 С dur
Композитор-романтик, який прославився своєю оперною творчістю (автор однієї з найпопулярніших опер Кармен) та майстерністю симфоніста. Першу симфонію композитор написав у 17 років як завдання у Паризькій консерваторії. Цікаво, що після написання про твір автор забув. Знайшли ж його в архівах консерваторії і відразу зіграли зі сцени у 1933 році. Після першого виконання, Симфонію до мажор визнали шедевром молодого композитора.
Allegro vivo
Andante. Adagio
Allegro vivace
Finale. Allegro vivace
Моріс Равель “Болеро” (1928 р.)
В основі твору лежить двопланова контрастність і в обох випадках вона виникає завдяки незмінному ритму малого барабану. Перший — це контрапункт характерів механістичного ритмічного остинато та наспівної теми. Іншим планом контрастності «Болеро» є тембровий. Адже остинатний ритм протягом усього твору звучить в партії малого барабану. Тема ж в процесі свого розвитку розкриває новими тембральними барвами свій потенціал за рахунок інструментального оновлення та постійного крещендо.
Твір задумувався композитором як музика до балетної постановки. Проте “Болеро” з першого ж виконання отримав популярність як оркестрова п’єса.
Моріс Равель “Інтродукція та Алегро для арфи, струнного квартету, флейти і кларнета” (1905 р.)
Твір вважається одним із показових зразків ліричного стилю молодого імпресіоніста Моріса Равеля. Вважається, що композитор писав його для одного з консерваторських курсів. В Інтродукції та Алегро, відображається прагнення композитора до експериментального використання можливостей інструментів.
Зокрема, він максимально розкриває можливості арфи, яка виконує тут роль солюючого інструменту, вносить різноманіття в типові форми пасажів та глісандо. В Інтродукції композитор демонструє увесь тематичний матеріал, який після каденції у арфи, переходить та розвивається у вільно трактованому сонатному Алегро. Каденціями також відділені розробка та експозиція.
Жюль Массне, Арія “Lorsque vous n`aurez rien” з опери “Керубіно”
Сюжет опери є своєрідним продовженням п’єси П’єра Бомарше “Весілля Фігаро”, яка розповідає про подальшу кар’єру та курйозні афери пажа Керубіно. Ж. Массне написав цю оперу на лібрето драматурга Френсіса Вінера де Круассе та лібретиста Анрі Каїна. Арію за сюжетом співає героїня Ніна — служниця закохана в Керубіно в першій дії.
Жюль Массне. «Il est doux il est bon» з опери «Іродіада»
У 1881 році, коли відбулася прем’єра Іродіади, Массне не був ще відомим композитором, яким став, після успіху опери «Манон» у 1884 р., пізніше Массне написав італійську версію для La Scala, Erodiade.
Перша діявідкривається суперечкою фарисеїв та самаритян. Фануель приїжджає, щоб повідомити, що скоро розпочнеться повстання проти римлян. Після чого і звучить арія Саломеї, доньки Іродіади, «Il est doux il est bon». Вона зустрічає Фануїла і розповідає, як її зустріч з пророком Іваном допомогла їй знайти внутрішній спокій, після того, як її покинула мати (арія: Il est doux, il est bon).
Франсіс Пуленк. Концерт для двох фортепіано з оркестром (1932 р.)
Сам автор під час роботи над концертом відзначав, що він входить в етап своєї найвищої майстерності, підтвердженням чому стало написання партитури за три місяці.
Незважаючи на класичну тричастинну структуру концерту, Ф. Пуленк вносить своє бачення в трактування форми. В першій частині, Allegro ma non troppo (d-moll), композитор відмовляється від сонатного алегро, натомість пише її в складній тричастинній формі з репризою та кодою. Другу частину, Larghetto (B-dur), Ф. Пуленк робить схожою на Andante з Концерту d-moll В.А. Моцарта, при цьому середній розділ за духом звучання близький до стилю К. Сен-Санса. Фінал, Allegro molto (d-moll), написаний у формі рондо, в якому композитор поєднує весь тематичний матеріал з попередніх частин, розпочинаючи однак всі розділи новими темами, демонструючи винахідливість мелодичного письма.
Також до особливостей трактування жанру концерту Ф. Пуленком можна віднести те, що в ньому композитор не використовує каденції, натомість особливий акцент робить на ансамблевій взаємодії солістів.
Концерт для двох фортепіано було написано на замовлення принцеси Вінарети Йінгер і їй же присвячений. Ф. Пуленк виконав свій концерт вперше в рамках міжнародного музичного фестивалю у Венеції разом з другом дитинства Жаку Феврі у 1932 році.